Ігроманія
Ігроманія. Ігрова залежність у дітей
Розвиток технологій та й в цілому зміни ритму, життя сучасних людей призвело до того, що більшість дітей втратило інтерес до активних ігор у дворі та багато часу проводять у віртуальному світі.
Зараз все частіше батьки стикаються з такою проблемою, як залежність від комп’ютерних ігор. Патологічне захоплення виникає як у дітей шкільного, так і дошкільного віку. Справитися з залежністю значно простіше, якщо між батьками і дитиною збережено довіру.
Ігроманія проявляється постійним бажанням грати в ігри на планшеті, телефоні, комп’ютері, незалежно від часу доби. Це призводить до появи багатьох проблем — батьки втрачають контроль над дітьми, дитина погано вчиться в школі, спілкується виключно з віртуальними друзями. Особливо важко контролювати підлітків.
Ігрова залежність характеризується наступними ознаками:
- дитина багато часу витрачає на інтернет ігри;
- втрачається інтерес до активних ігор, спортивних занять;
- зменшується спілкування з «реальними» друзями;
- з’являється бажання досягти певного рівня в грі, для чого потрібно довгий час проводити в мережі;
- з’являється потреба бути в курсі всіх змін, через що дитина заходить в свій ігровий акаунт кожні 1-2 години, в тому числі, вночі, на уроках;
- присутня сонливість, дратівливість, неуважність — наслідок недостатнього нічного відпочинку (сон скорочується до 3-4 годин на добу);
- з’являється агресія при відсутності можливості пограти в комп’ютерні ігри;
- погані відносини з учителями, батьками;
- погіршення спортивних результатів.
Найнебезпечнішим вважається вік 12-15 років. Особливо часто ігроманія охоплює хлопчиків. Дитина може вимагати у батьків придбати більш потужний комп’ютер, що дозволить йому вийти на новий рівень гри.
Наслідки ігроманії проявляються в:
- погіршенні здоров’я (зниженні гостроти зору, викривленні хребетного стовпа, збільшенні або дефіциті маси тіла);
- втраті інтересу до реального світу;
- обмеженні кола спілкування, замкнутості;
- розвитку залежності від ігор з грошовими ставками.
Найбільший ефект в лікуванні залежності можна досягти, якщо почати його на початковій стадії. Якщо батьки не можуть самостійно впоратися з проблемою, може знадобитися допомога психотерапевта. Особливо важкі випадки вимагають призначення лікарської терапії, знаходження під лікарським контролем.
Лікування засновується на:
- побудові гармонійних відносин дитини з батьками;
- заміні комп’ютерних ігор іншими захопленнями;
- проведенні сеансів психотерапії;
- зміні стилю виховання (довірі, розумінні між членами сім’ї, виключенні тотального контролю, наказів, погроз);
- правильної організації часу — корекції режиму дня, забезпеченні цікавою зайнятості дитини (спорт, розвиваючі заняття), яка поступово відверне його увагу від комп’ютера.
Причини розвитку ігроманії ховаються в ранньому дитинстві. Щоб уникнути розвитку залежності, батькам необхідно з 3-4 років захоплювати дитину різними хобі (іноземними мовами, спортом, музикою), спільно проводити час всією сім’єю, а також не забувати про особистий приклад.
Як визначити вже сформовану залежність у дитини?
– Поява так званого «синдрому скасування». Якщо батько обмежує доступ до комп’ютера, дитина реагує агресією, спалахами люті, плачем, «заглибленням у себе»;
– замість будь-яких контактів із людьми – віддає перевагу комп’ютерній грі. Її перестає захоплювати все те, що цікавило раніше – прогулянки з друзями, спортивні секції, позакласні заняття;
– дитина проводить за комп’ютером дедалі більше й більше часу, часом забуваючи про їжу або про елементарні гігієнічні процедури;
– невиконання обіцянки закінчити гру у визначений час;
– зниження апетиту, скарги на головний біль, біль у спині, порушення сну, порушення зору, зниження імунітету і, як наслідок, часті простудні та інші захворювання;
– порушення успішності, невиконання будь-яких, навіть нескладних зобов’язань;
– будь-які розмови дитини так чи інакше повертаються до гри (подій, героїв, проходження рівнів тощо);
– різкі зміни емоційного стану;
Що робити, якщо ви підозрюєте наявність ігрової залежності?
- Насамперед не панікувати, не працювати різко й «репресивно» (розбити комп’ютер, відключити Інтернет, перерізати дроти). Всі ці способи лише погіршать становище. Не лаяти, не звинувачувати, не карати.
- Ігрова залежність не виникає на порожньому місці й не розвивається за кілька днів або тижнів. У житті дитини щось відбувається. Важливо зрозуміти причину. Батькам важливо бути терплячими. Звільнення від будь-якої залежності вимагає часу.
- Якщо один із батьків проводить весь свій вільний час за комп’ютером, чи то ігри, чи соціальні мережі, то почати потрібно із себе. Багато в чому діти спираються на батьківський приклад.
- Спираючись на вік і інтереси дитини, необхідно заповнити звільнений від гри час. Вибирайте види діяльності, які будуть усім цікаві. Це можуть бути й походи й захопливі настільні ігри, у які може грати вся сім’я, спільний похід у спортзал. Запропонуйте дитині різні позакласні заняття. Нехай пробує себе в різних гуртках і секціях. Дитині важливо зрозуміти, що у світі багато цікавіших занять, ніж комп’ютерна гра. Захоплення і відчуття успішності в тому, що в дитини добре виходить, допоможе підвищити її самооцінку.
- Приділяйте дитині більше уваги. Розмовляйте, виявляйте цікавість до її життя. Дайте дитині можливість відчути «бонуси» від контакту з реальністю. Проявіть інтерес до гри, у яку грає дитина. Розпитайте про персонажів і правила. Можете поспостерігати за тим, як дитина грає. Одночасно питайте про деталі гри. Це допоможе встановити контакт із дитиною, який, найімовірніше, дещо втрачений.
- Потрібно скорочувати час перебування за комп’ютером, але не різко, а поступово.
- Коли вдасться розібратися з причинами залежності, допоможіть дитині впоратися з ними. Будьте поруч, не забувайте говорити, що любите й готові допомогти.
Батькам важливо усвідомити, що залежність не формується без жодних причин. Не усунувши причину – неможливо «боротися» з наслідком. То що ж сприяє формуванню ігрової залежності?
Нерідко, батьки самі провокують формування залежності з раннього віку. Мамі потрібно терміново зайнятися прибиранням або подруга прийшла в гості, малюк потребує уваги і спілкування. Мама вручає йому планшет або телефон – візьми, пограй. Мамі забезпечено вільний час, та й за малюка можна не хвилюватися, він захоплений грою й точно нічого не накоїть. Увечері батькам хочеться подивитися фільм, а малюк просить із ним пограти, якщо батьки вибирають провести час біля екрана телевізора, то в хід йде той самий планшет або телефон. Казку на ніч теж замінює перегляд мультфільму на планшеті. Так у дитини з’являється «найкращий друг» для ігор і спілкування. Зміцнюється знання, якщо тобі нудно – візьми планшет.
У старшому віці деякі батьки дуже радіють. Сидить удома, за комп’ютером. Жодних тривог, хвилювань, жодних поганих друзів або компаній.
Батьки багато працюють, і часу на спілкування з дитиною приділяють критично мало. Потреби дитини в спілкуванні, любові, турботи, уваги виявляються незадоволеними і вона, у спробі їх задовольнити, йде у віртуальний світ.
Сором’язливі, замкнуті діти, почуваються некомфортно серед своїх однолітків і тоді справжніми друзями стають герої комп’ютерних ігор.
У дитини низька самооцінка. Складні стосунки з однокласниками, нерозділене перше кохання, заборона на прояв агресії, занадто суворі або охочі все контролювати батьки - все це призводить до відходу з реального світу.
Дитина пережила психологічну травму або травмувальну подію.
Варто пам’ятати, що ігрова залежність вкрай небезпечна. Будьте уважні до своїх дітей. Якщо у вас не виходить допомогти дитині, обов’язково зверніться до психолога.
